---

---

Що таке циклічне голодування?

Голодування — це добровільне утримання від їжі на кілька днів. Голодування, яке проводять кілька разів із певним інтервалом, зветься циклічним.

Кому ви радите практикувати ц.г.?

Коли пацієнт має надлишок ваги чи хронічне захворювання. Коли в нього погане самопочуття, а ліки не допомагають, йому варто провести серію харчових пауз.
Коли людина здорова, але хотіла б зміцнити організм.

Чому такий режим харчування, із паузами, важливий для нас?

Людина є носієм геному свого виду. Але геном активний вибірково, лише в тій частині, якої вимагають поточні обставини. Така вибіркова активність, звана епігеномом, є актуальним підлаштуванням клітини до змінних обставин.
Протягом періоду зростання головну роль для геному відіграє програма розвитку. У дорослому стані — програма адаптації до середовища проживання.
Часто налаштування геному гальмується одноманітністю зовнішніх, а отже і внутрішніх чинників. У разі раптової зміни обставин він реагує не адекватним і належним чином, а у вигляді неспецифічної реакції стресу, себто реакцією «невідомий ворог».
Якщо проблему швидко не усунуто, розвивається хвороба. Тривале перебування в «зоні комфорту» розтреновує увесь організм і його генетичну програму, вони слабко відгукуються на зміну обставин.
Регулярне харчування — це зона енергетичного комфорту.
Коли організм ситий, він має мало приводів для змін. Часто це сприяє появі зайвої ваги, а відтак і хронічних захворювань.
Одним зі способів позбавитись цієї проблеми є ц.г., із подальшою перебудовою раціону харчування та образу життя.

Чи легко засвоїти ц.г.?

Провести першу в житті харчову паузу може кожен, хоча це й не просто. Йому треба набратись терпіння та навчитись процедур. Протягом паузи виправляти помилки, яких припустився, і уважно дослухатись до свого організму. Це вимагає дорослого ставлення до тіла і нашої відповідальності за власне здоров’я.
Але й після проведеної х/паузи робота не зупиняється, це тільки її половина.
Вибір продуктів, спосіб їхнього приготування і добове споживання «калорій» сприяють закріпленню досягненого результату.

Якщо голодування таке корисне, чому ми не бачимо його в природі?

Бачимо, просто не помічаємо. Свідомої відмови від їжі у голодних тварин не буває, але в них майже завжди є «проблеми з їжею».
Територіальні, сезонні, міжвидові та внутрішні проблеми змушують тварин змінювати поведінку та місце перебування, а внаслідок — утримуватись від їжі. Але все це винагороджується знайденими харчами.
Крім того, відомо про здатність деяких тварин переходити в анабіоз чи сплячку на період відсутності харчів.
Втім, на добровільну відмову від їжі за її наявності здатна тільки людина. І цим варто скористатись.

У чому, на ваш погляд, відмінність ц.г. від інших методик?

У самому голодуванні нічого нового немає. Але потрібно бути лікарем, щоб зрозуміти, що відбувається в організмі за відсутності їжі. Що є адекватною реакцією на змінену ситуацію, а що — наслідком порушення наявного стереотипу, сформованого регулярним харчуванням.
Не буває фізіологічно комфортного голодування, якщо ви не опанували мінімально необхідні процедури та не провели кілька успішних х/пауз.
Організм має звичку до регулярного прийому їжі  та регулярного виведення відходів.
Через це супровідні до голодування процедури є необхідними.

Наприклад, відчуття голоду і порушення роботи  шлунку під час голодування можна уникнути, якщо виконувати вправу, що їх пригнічує у спосіб підвищення кишкового тиску — Яшмову жабу.
Активністю жовчного міхура можна керувати, виконуючи Тюбаж, і таким чином уникнути частих проблем із його переповненням.
Вивідна функція кишок так само підлягає контролю під час голодування, якщо виконувати Основну клізму.
Тільки лікар здатен зрозуміти проблеми, що з’являються протягом голодування, і компенсувати тимчасовий брак їжі.
Крім того, ми багато дізнались про устрій нашого тіла, чого раніше не знали.
Наприклад, що травний шлях — це не просто трубка з потовщеннями. Що цю трубку розділено на зони з різними тиском, кислотністю та мікрофлорою. Зони відділено одна від іншої клапанами або сфінктерами. Змінюючи тиск у певній зоні, можна прочинити чи зачинити потрібний клапан і керувати активністю цієї частини ШКТ.
Ці знання необхідні, оскільки дозволяють зробити голодування комфортним і нешкідливим.
Ми дізналися дещо нове про життя клітин нашого тіла, про апоптоз, епігенетику і роль харчування в цих процесах.
Що наше тіло — це світ не тільки наших клітин, але й тисяч носіїв інакшого геному.
Мікробіота має кількаразово більшу чисельність за клітини нашого організму, але й вона харчується через наш рот.
Усе це істотно розширює не тільки світогляд, але й наше ставлення до голодування як інструменту пост-еволюції.

Які проблеми може усунути ц.г.?

Багато які захворювання виникають як наслідок компромісу між необхідністю підтримувати «біологічні стандарти» і реальними обставинами. Якщо обставини не змінюються, стандарти їм поступаються — і ми отримуємо хронічне захворювання, наприклад, цукровий діабет чи гіпертонію.
Накопичення організмом «голодного досвіду» може повернути систему регуляції до норми і поступово переводить організм у здоровіший стан.
Це стосується і процесу старіння.
Поки в організмі структурні зміни невеликі, голодування допомагає відновленню норми.

Що змінюється в організмі під час голодування?

Живі організми мають тривалу історію. Безперервна передача генетичного матеріалу від одного носія до наступного, залучення фрагментів чужої ДНК протягом 3 млрд років дозволяють сподіватися, що попри зміни клімату, атмосфери та типу харчування живі організми все ж навчилися залишатись живими.
У ДНК, імовірно, існує широкий спектр можливостей, про які ми ще навіть не здогадуємось. Ми мало знаємо про свої межі адаптації та здатність до змін. Один зі способів нетравматичного розширення цих меж — ц.г., яке перезапускає програму адаптації до зовнішнього та внутрішнього середовища, чого не буває за регулярного харчування чи лікування медикаментами. У цьому головна цінність голодування.

Отже, якщо в генетичній пам’яті клітин уже є «досвід вирішення» якоїсь проблеми, то голодування дозволяє його «увімкнути»?

В принципі, так.
Що показує багаторазове проведення х/пауз? Що спочатку поширений «клітинний» досвід виявляється лиш тимчасово і несміливо, у вигляді зникомого покращення самопочуття, послаблення симптомів захворювання і покращення аналізів. 
Потім спостерігається стійкіша «ремісія». Але хвороба поступово повертається, якщо х/паузи більш не проводяться.
При переході на ц.г. можна розраховувати на стійке одужання.
Ми неодноразово спостерігали успіх застосування ц.г. там, де терапевтичні програми вже не спрацьовують. Наприклад, при лікуванні гіпертонії, цукрового діабету, порушень клітинної диференціації, послабленні імунітету тощо. Таких «відімкнень» від харчування може знадобитись чимало, тому вимоги до ц.г. суворіші, ніж до будь-якої іншої відмови від їжі.

Чи це означає, що кожна х/пауза робить нас дедалі здоровішими?

Загалом так, робить. Втім, тимчасова відмова від їжі — це лише половина програми харчового циклу. Цикл — це х/пауза та кероване харчування. Потім цикл повторюється. Від кількості циклів залежить глибина та стійкість змін в організмі.

Які ж вимоги мусить задовольняти ц.г.?

Х/пауза — не відпочинок на природі, але вона мусить перебігати без помітних порушень самопочуття. Її початок має бути простим, перебіг рівним, а вихід — легко керованим. Маю сумнів, чи більшість методів багатоденного голодування можуть таке запропонувати.

Але це неприродний для людини режим харчування і не кожна людина до нього готова. Що ви про це думаєте?

Природним для будь-якої істоти є дожити до статевої зрілості та завести нащадків. Далі цикл повторюється, і природу мало цікавить доля цієї істоти. Людина так само ніколи не буде готова до хвороб, страждань і старіння. Але вони настають. Тільки людина здатна передбачити своє майбутнє і вплинути на долю свого тіла.

Тоді метою ц.г. є запобігання хворобам та боротьба зі старінням?

Це так. Але часто буває, що хвороби вже є, а процес старіння йде, як йому й заведено. Ц.г. дозволяє змінити прогноз на сприятливіший.

А що ви думаєте про процес харчування?

В усьому Всесвіті матерія прагне до рівномірного розподілу енергії. Так стверджує другий закон термодинаміки. Але принцип існування живої матерії інакший. Будь-який організм прагне зберегти себе незмінним у часі, принаймні на період свого життя. Попри загальному прямуванню до хаосу, живий організм зберігає структуру, що забезпечує його життя. З цієї причини значна частка енергії, отримуваної з харчами, витрачається на протидію зростанню ентропії. Ця частка енергії зветься основним обміном, на нього організм витрачає майже половину енергії, отримуваної від їжі. Друга половина йде на зовнішню активність.

Можна кілька прикладів, щоб було зрозуміліше?

Більшість живих істот (усі рослини, мікроорганізми, комахи, рептилії, амфібії та риби) мають ту саму температуру, що їхнє довкілля. Витрати «на життя» при цьому в 10 разів менші, але й зона проживання обмежена.
Деякі комахи, змії та рептилії можуть більшу частину життя перебувати в анабіозі та їсти нечасто (буває, що раз на два роки). Деякі тварини впадають у зимову сплячку. Це теж варіант харчової паузи.

Давайте обговоримо саму методику ц.г. Що в ній справді нового?

Методика ц.г. призначена для багаторазового використання. Тому кожна х/пауза має перебігати без пошкодження життєво важливих тканин, органів и самопочуття пацієнта. Крім того, не погіршувати життя й поведінку пацієнта протягом голодування.

Але без харчів деякі органи втрачають здатність функціювати — як із цим бути?

Справді, перехід на харчування з власних джерел, хоча такий і постійно трапляється в природі (зимова сплячка, анабіоз), для людини не простий. Він не може тривати довго і потребує процедурної підтримки.

Які процедури необхідні під час голодування?

Для початківця, що опановує ц.г., їх лишень три (і кілька додаткових):

• Усунення зайвої активності шлунку у вигляді почуття голоду та продукції шлункового соку.
• Забезпечення нормальної роботи печінки та ж/міхура.
• Підтримка транспортної функції кишок.

Іноді потрібно внести індивідуальні зміни в процедурну частину (час і спосіб проведення), доповнити основні елементи чи модифікувати їх із урахуванням особливостей пацієнта.

Як це вдається зробити?

Активність шлунку дозволяє контролювати вправа «яшмова жаба», що пересуває вміст шлунку до кишок.
Тюбаж, друга з-серед необхідних процедур, дозволяє розвантажити ж/міхур від жовчі та забезпечити роботу печінки з виведення відходів.
Клізми — третя обов’язкова процедура, що змушує кишки працювати так, як ніби вони заповнені харчами. Себто, робота системи травлення не переривається голодуванням.

Які критерії важливі для оцінки якості голодування?

Добре самопочуття, збереження працездатності, чистий язик і свіже дихання, відсутність кризів та інтоксикації, регулярне «випорожнення» у вигляді відходів у воді після клізми. І звісно, зменшення симптомів хвороби, якщо ви правильно проводите голодування.

Чи кожна людина може опанувати харчову паузу?

Наш досвід каже, що провести одну х/паузу  тривалістю 5-7 днів здатен кожен. Вона не забирає багато часу на процедури, дає відчутний ефект із покращення самопочуття і супроводжується зменшенням ваги. Щоправда, ефект цей нетривалий. Для серйозних змін необхідно запровадити х/паузу як довгостроковий чинник.
Для цього, проводячи х/паузи, потрібно завжди мати на увазі конкретну мету.
Наприклад, покращити самопочуття, зміцнити здоров’я, позбавитись хвороби чи схуднути. 
Коли організм уже має схильність до певної хвороби чи ваш вік уже не середній, ми радимо поставитись до ц.г. серйозніше, ніж до одноразової спроби, і провести кілька циклів — бажано, під контролем лікаря.
Проводити паузи щомісяця схильний мало хто, для цього необхідні самодисципліна та чітке уявлення про те, навіщо ми це робимо.

А як впливає голодування на вагу тіла?

Втрата ваги внаслідок голодування природна і є однією з причин цікавості до нього. Але треба пам’ятати, що втрата ваги при голодуванні — це ціна за відмову від їжі, а не мета. Метою є добре самопочуття і міцніше здоров’я.
Ось як поводиться вага під час голодування і після нього.
У перший тиждень втрата ваги максимальна і становить 1% на день голодування від вашої початкової ваги. Наступний тиждень впливає на вагу менше, втрачається тільки 0,5%. За третій тиждень можна втратити 0,3% на день. Себто, тривале голодування проблему з зайвою вагою не вирішує.
Після голодування, якщо ви не змінили режим і раціон харчування (а воно було вочевидь надлишковим), вага неодмінно зростатиме.
За того ж харчування, що було до тижневого голодування, вага відновлюється зі швидкістю 0,8% на день. Отже, за 10 днів ваша втрачена вага повернеться.
Якщо ви хочете усунути зайву вагу, врахували та прибрали попередні помилки, повертається тільки 1,5–2 кг.
Для людей із невеликою вагою її втрата небажана, але їхня вага відновиться ще до наступної паузи, а здоров’я стане трохи міцнішим.

Як голодування впливає на здоров’я?

Коли їжі немає вже кілька днів, організм перестає бути щедрим на витрати. Енергії, яку він виробляє із «власних запасів», на все не вистачає. Що тоді робить наш організм? Навчений гірким досвідом еволюції, він припиняє «фінансування» того, що не пов’язане з виживанням при голодуванні. Нижчає загальний обмін, а отже падають температура тіла, пульс і АТ, нижчають цукор у крові, фізична активність, емоційні реакції, притлумлюються алергічні, автоімунні та запальні реакції. Така поведінка нашого тіла доцільна, вона допомагає пережити голодування.
Але це також означає, що організм просто перестав активно відповідати на пошкодження. Він його ігнорує.
Часто послаблення симптомів хвороби не означає одужання, це просто зміна пріоритетів організму, бо ризик померти від голоду більший.

Водночас «режим економії» робить керування раціональнішим.

Наша поведінка вже не так сильно залежить від гри нейромедіаторів (дофаміну та серотоніну), а їхня продукція — від гри розуму, як раніше. Колишні мотиви поведінки слабшають і, якщо вони не були важливими, зникають. Тому голодування — це чудовий засіб для лікування багатьох неврозів та емоційної дисфункції.
Меншають «судинні шторми» та діенцефальні напади.
Не так часто трапляються синхронізація активності нейронів та напади епілепсії, чому й набула популярності кетогенна дієта.
Голодування заспокійливо діє на імунну систему, тому при автоімунних захворюваннях під час голодування спостерігається ремісія.

На яку користь від голодування може розраховувати людина?

Насамперед, якщо людина хвора, вона отримує перепочинок. Багато «витратних» процесів гальмуються. Меншають запалення, набряки, біль. Тоді можна зменшити чи зовсім відмовитись (але не одразу) від прийому «ліків», що регулюють міжклітинні процеси в організмі. Адже вони тільки посилюють їхню роз’єднаність.
По-друге, систематичне використання «харчових циклів» сприяє відновленню організму як цілого. Йому легше цього досягти, коли їжі немає. 
Відновлення цілісності організму і є метою проводжуваного голодування.
По-третє, їжа між паузами є не лише джерелом енергії, але й тренувальним чинником, що об’єднує організм у боротьбі з хворобами та старінням.

Чи є дані про вплив х/пауз на здоров’я, якщо їх проводити протягом кількох років?

Так, такі дані є. Багато які патологічні процеси в організмі спочатку тривають у фоновому режимі, поступово набуваючи характер схильності до чогось, а вже тоді форму хронічної недуги. Наприклад, схильність до огрядності, застуд чи підвищеного тиску.
Ц.г. дозволяє їх компенсувати.

Крім того, хочемо ми цього чи ні, в організм закладено власний термін безаварійної експлуатації. Ми не знаємо його механізмів, але він є. Ц.г. дозволяє цей термін збільшити.

Чи може ц.г. колись стати чинником гігієни, подібно до гігієни рота чи тіла? І що змінюється в процедурній частині за його тривалого застосування?

Імовірно, гігієна харчування з регулярним проведенням х/пауз стане всезагальною ще не скоро. Ми надто легко піддаємося звабам і віримо в існування легкого шляху.
Водночас, ми часто спостерігали, як ц.г. істотно зміцнювало здоров’я людини, нормалізувало її вагу і змінювало її стосунки з їжею.
Періодичне утримання від прийому їжі вимагає від людини відповідального ставлення до власного тіла, а це у свідомості більшості людей поки не вміщується. Отримавши при народженні своє тіло, ми певні, ніби воно буде вічно нам служити. А це не так. Усе живе має свій термін, але ми спроможні його збільшити.
Коли х/пауза проводиться неодноразово, організм спочатку вчиться, як її варто проводити, потім — як безпроблемно з нею існувати.
За якийсь час необхідність у деяких процедурах відпадає. Наприклад, «яшмова жаба» стане непотрібною, оскільки в режимі голодування шлунок сам перестає вимагати їжу.
Активація і тюбаж перестануть відігравати значну роль, бо печінка і жовчний міхур підлаштовують свою активність не під харчі, а в міру потреби. 
Залишається тільки основна клізма. Без заповнення кишок водою його нормальне функціювання, на жаль, неможливе.

Який вплив справляє харчова пауза на самопочуття людини?

Із найперших днів голодування впливає на загальний обмін. Він нижчає, потреба в енергії меншає, нижчим стає м’язовий тонус, падають рівень цукру в крові та тиск, рідшає дихання, себто фоновий рівень енергетичних витрат стає меншим. Зникає готовність витрачати сили та час на всілякі дурниці. Але зберігається можливість мобілізації, якщо вона необхідна (побут, робота, тренування). В цілому людина виглядає спокійною та зібраною. Вищає больовий поріг, кращає самопочуття. Набагато рідше виявляються нездужання, спричинені хворобою.

Що відрізняє ваше уявлення про організм людини від поширеного в медицині?

На перший погляд, мета зусиль медицини та ц.г. та сама. Здоров’я, добре самопочуття та довге життя…
Але є й велика відмінність. У медицині людина сприймає тіло як набір органів і функцій, а себе — ніби вона пасивно «перебуває на лікуванні». У ц.г. людина активна, як відповідальний «орендар» у своєму тілі. Хоча засвоїти ц.г. може кожен, не всі готові брати на себе цю відповідальність.

Які перспективи у х/паузи в майбутньому?

На періодичне утримання від їжі можна дивитись як на маловивчену галузь керування своїм самопочуттям, вагою і здоров’ям.
У взаємодії нашого тіла зі світом через їжу приховано багато невивченого. Сучасна медицина старанно уникає проблем цілісного організму, опікуючись його окремими частинами. Сподіваюся, що в майбутньому голодування зможе стати частиною програми, що поєднує медичні досягнення з еволюційними знахідками природи.

---